Чур. Я іскра у вогні роду.
 
У цьому принті відображено дві ідеї, які переплелися у світогляді українців: священний вогонь та рід.
 
Домового бога деякі дослідники називають Чуром. Він є охоронцем меж власності роду. Дехто вважає, що влада Чура поширюється лише на дім, але існує думка, що й на двір чи навіть поле. Живе він то у вогні, то в печі, то поруч із нею, а то й під порогом. Така полісемантичність Чура-Домовика пов'язана з давністю його культу. З розвитком способу життя та господарювання родини протягом тисячоліть Чур змінював як свої функції, так і місце проживання.
 
Спочатку був вогонь, його вважали Богом, і часточка цього Бога жила в кожному помешканні — спочатку у вогнищі. Коли люди винайшли піч, оселя божества оформилася у її вигляді.
Піч була настільки важливою, що за трипільських часів, під час обряду спалення домівок, окремо ритуально «умертвляли» серце хати — піч. Частиною печі був жертовник, біля якого ставили антропоморфні фігурки. У праслов'янські часи, якщо хату перебудовували і місце печі змінювали, стару піч не викидали, а закопували на місці. Можна навести сотні прикладів, де піч має важливе обрядове та сакральне значення навіть сьогодні, але ми говоримо про найдавніші часи, щоб зрозуміти, що культ домового вогнища і Бога є надзвичайно архаїчним.
 
Так само з давніх часів існує уявлення, що Домовиком є наш родич.
 
На принті «Чур» зображено священний родовий вогонь у образі предка, трипільську фігурку та глечик із солярними символами. До речі, українці домашньому вогню приносили в жертву глечик із водою, який ставили в піч. На принті ж ми представили глечик із пшеницею. Тут також є пояснення: по-перше, злакова каша також була жертвою Домовику; по-друге, зернові використовували з ритуальною метою: додавали в тісто для глиняного посуду та матеріалу для побудови печі, щоб закликати багатство та достаток. Посудини зі збіжжям також були закладними жертвами при побудові хати або печі з тією ж метою. Солярні знаки глечика на принті пов'язують домове вогнище із вогнем небесним, адже вважається, що Домовик — це один із божків, якого створив вищий Бог. Щодо його імені є багато суперечок, але часто ним називають Сварога, володаря, зокрема, й небесного вогню.
 
Одягаючи футболку «Чур», можна уявити тріскотіння домашнього вогнища. Пригадати, як тепло та затишно в бабусі на лежанці, коли дід розповідає стародавні казки, а на фоні, в запічку, шурхотить Домовик.